- Привіт, Оленко!
-Привіт, Петрику!
-Чого така сумна?
-Та нічого, сьогодні вбрала таке гарне плаття..Сама його шила, стралась, а подруги сказали, що воно їм не подобається та я даремно лише ци займаюсь. Я в сльози, так образливо, нікому не сподобалось!
- Оленко, ніколи цим не переймайся! Я сьогодні коли йшов додому побачив такого дідуся.. подряпана одежа, на ньому лише штани, капці та кофта, а на вулиці вже мороз..І от бачу, йде хлопчик, років 9, навкруги слизько, він йде, спотикается і на дорогу падає, а на зустріч йому машина із шаленою швидкістю...
-Який жах!! І що далі?
-Цей дідусь почав бігти, не зважаючи на ожеледицю й сильний вітер, і в останній момент піднімає цього хлопця, а сам опиняється під машиною.
Його забрала швидка, це просто диво і мені здається доля.
-Ти перевернув мій світогляд.. Не знаю, що відповісти.
-Ось одразу після тебе йдемо з Павликом у лікарню, до дідуся Олега, з подарунками.. Тому я хотів тобі сказати, Оленко, не одяг прикрашає людину, а добрі справи!
-Петрику, я теж хочу відвідати цього дідуся, він заслуговує на вдячність!
-Ходімо!