Шкода, що не існує певного кодексу честі для політиків, загальних вимог, за якими вони б проходили або не проходили до верхніх кіл влади.
Політик — це професія. Отже, він має поводитись як фахівець, а не як певна популярна особистість — не як артист, не як «світська людина». І ця професія, важка та відповідальна, зобов'язує мати знання з галузей історії, економіки, соціології тощо. А ще — знання з мови, бо кострубата, сповнена помилок та русизмів, яку іноді нам демонструють державні діячі, не додає гордощів щодо депутатів своєї країни.
Було б дуже добре, якби інформацію про професійні здібності політиків можна було тримати у відкритому доступі — щоб кожен міг почитати «резюме». Шкода, що звання та посади ні про що не свідчать.
Політичні діячі використовують будь-яку подію у власних інтересах: коли якісь абсолютно аполітичні суспільні події стають полігоном для пошуку винних, взаємних заяв та звинувачень. Розв'язання проблеми — швидке та ефективне — було б набагато кращим піаром, ніж потік бруду на адресу опонента.