Душа болить за рідну Україну
Я - українець, і я - патріот України. Але це не означає, що я вважаю Україну якимось раєм на землі. Звісно, ні: для мене особисто бути патріотом - це любити рідну країну і при цьому бачити всі її недоліки. Як на мене, люди зможуть змінити життя на краще тільки тоді, коли в них душа болить за рідну Україну.
В мене душа теж болить. Болить тому, що вже чотири роки проти моєї Батьківщини ведеться неоголошена війна. Багато людей вже постраждало: хтось втратив рідних та близьких, комусь довелося лишити домівки та переїати, залишаючи позаду налагоджене стабільне життя. Душа болить, коли бачиш, що у країні перманентна економічна криза, і більшість людей ледве-ледве зводить кінці з кінцями, навіть ті, хто працює. А що ж говорити про соціально незахищені верстви населення - інвалідів, пенсіонерів, багатодітні родини? Вони зараз не живуть, а намагаються вижити.
І все ж таки я сподіваюсь, що колись Україна вирішить всі ці проблеми, за які зараз болить душа. І наша Батьківщина перетвориться на цивілізовану, економічно розвинену країну.