Згорнула тиша крила на зорі, і ранок вже перебирає струни. Ще стояли сонячні дні, але роси довго не висихали. То сонце усміхнеться, то дощик рясно землю полива. Гроза минула, і пахучі квіти усі в краплинах. Збирчасся на дощ, і люди поспішали згорнути сіно. Із гілочки зросла в пісках верба, а з пісні в світі виросло безсмертя. Нове століття вже на видноколі, і час новітню створює красу.