Колись ми з моэю
тiткою гуляли у лiсi. Була зима i усе вкрилося бiлим, пухнастим снiгом.
Раптом ми почули якесь ширудiння й обернулися. Бiля невеликого кущика
сидiв справжнiй зайчик! У нього були довгi, пухнастi вушка та невеличкi
темнi оченятка. Маленьке тiльце було покрито м'якою, бiлою шорсткою.
Маленькi лапки були трохи бiлiшi за тiльце. А пухнастий маленький
хвостик i зовсiм зливався зi снiгом.
I тут моя тiтка сфотогрофувала
зайчика. Сполох налякав зайчика й вiн стрибнув за кущ i зник. Я трохи
зажурилася, що зайчик втiк, але у моєї тiтки э його фотографiя i вона
обiцяла купити менi кролика, схожого на цього!