Галя з мамою в садочку
Грушi в кошичок збирає;
Себто — мама бiльш пильнує,
Доня ж — тiльки помагає.
— Що ж ти, Галочко, минаєш?
Он же, бачиш, у травицi
Ще грушок зосталось зо три.
— То, матусенько, гнилицi!
— А оцi двi онде, бачиш?
— То, мамусю, дуже дрiбнi!
Нащо нам грушки такiï?
Та хiба ж такi ми бiднi? —
Мама вмовкла та в травицю
Все пильненько поглядає,
Нахиляється й помалу
Грушi в кошичок складає.
Лiто любеє минуло!
Ох, недовго пробуває!
Десь лиха зима взялася,
Снiгом землю укриває!..
Вже й Рiздво якось надбiгло,
Ось i Свят-вечiр у хатi,
Всi клопочуться, радiють
I убогi, i багатi.
На столi i пирiжечки,
I кутя, й узвар укупцi —
Все завдяки чи бабусi,
Чи матусеньцi голубцi!
Тож i Галя коло мами
Ïсть узварець, поживає;
З'ïла зо двi, зо три грушки
Та уголос i питає:
— Де таких, матусю, добрих
Грушечок оце достала?
— А се тiï, — каже мама, —
Що в садочку ти минала!..