-Привіт! Як справи? — тихенько промовив хтось у меня за спиною.
-Привіт…-повертаюсь трохи злякано дивлюсь.Пройшло майже два місяці, як Катя перестала ходити до школи. Пізніше нам сказали, що вона в лікарні в Германії.-------Катя!!! Привіт!
-Як здоров’я, як справи, як настрій? — я непереставала задавати питання, недочекавшись відповіді…
-Аня,розкажи краще як ви тут? Я дуже скучила за тобою, Тетяною Петрівною, Марійкою, Настею. Часто згадувала наше чергування по школі,урок фізкультури, хореоргафія…
-У нас все добре. Тетяна Петрівна добре. В мене вже з української 11. Багато займаюсь з нею. На хореографії готуємо танець на шкільний концерт присвячений 8 березню.Ми в суботу вирішили з дівчатами зустрітися у Насті, будемо готувати кекси. Хочеш з нами?
-Супер! Звичайно ж хочу! То ж в суботу я з вами! — сказала Катя з радістю підстрибнуши високо-високо.