Розглянемо функції, області визначення яких симетричні відносно початку координат, тобто разом з кожним числом x містять і число –x. Для таких функцій визначено поняття парності і непарності.Функція f називається парною, якщо для будь-якого x з її області визначення f (–x) = f (x).Наприклад, функція y = x2 (тобто функція f (x) = x2) — парна, оскількиf (–x) = (–x)2 = x2 = f (x).Якщо функція f (x) парна, то до її графіка разом з кожною точкою M з координатами (x; y) = (x; f (x)) входить також і точка M1 з координатами (–x; y) = (–x; f (–x)) = (–x; f (x)). Точки M і M1 розміщені симетрично відносно осі Oy, тому й графік парної функціїрозміщений симетрично відносно осі Oy.
Наприклад, графік парної функції y = x2 симетричний відносно осі Oy.
Непарна функціяФункція f називається непарною, якщо для будь-якого x з її області визначення f (–x) = –f (x).Наприклад, функція y=1/x (тобто функція f(x)=1/x — непарна, )оскільки Якщо функція f (x) непарна, то до її графіка разом з кожною точкою M з координатами (x; y) = (x; f (x))входить також і точка M1з координатами (–x; y) = (–x; f (–x)) = (–x; –f (x)). Точки M і M1 розміщені симетрично відносно початку координат (рис. 25), тому й графік непарної функції розміщенийсиметрично відносно початку координат.