Оглядівський живе спогадами про сім’ю. В нього щасливо склалося власне подружжя (можливо тому він один вижив, щоб повернутися до сім’ї).
Добровський намагався відсіяти винуватця несправедливості життя; Дружина Добровського й Пшилуського — повії.
Сабо, із ознаками злобної нетерплячки, чекає найслабшого у танці; Сабо ніхто не чекає з війни.
Бояні опановує лише одна думка: блискавична смерть.
Ніколич жалкує, що не зміг виконати свою місію у цьому житті.
А дух Штранцінгера «ширяє вже далеко від нас… поза межами болю.» Його дівчина наклала на себе руки.