Михайлик бережно ставився до природи лагідно,тому що розумів сенс життя і знав що навіть дерево це те саме що і людина.Їй боляче коли її рубають. і також добре коли підливають.Він краще почитав би книгу на дворі на свіжому повітрі аніж у дома в задусі. Мхайлик також зачаровано дивився на лебедів коли вони відлітали.