Більшість людей э просто байдужими до горя інших людей, вони думають як добре, що у моїй родині не сталось такого лиха… А хіба Бог не вчив нас помагати тим, хто потребує нашої допомоги? Правда допомога буває різною , кожний читаючи цю статтю думає, хіба у нас великі зарплати чи пенсії, щоб роздавати іншим, ми теж нещасні і у кожного свої проблеми...Та чи задумувались Ви хоч раз, як живуть на цьому світі люди, які з народження не можуть бачити, як світить Сонце, падає дощ, цвітуть дерева… Як живуть ці люди не бачучи ні рідних ні близьких, ні жодного разу дітей своїх. Для них світ – це ці ловити темрява. А як живуть, ті які не можуть нічого чути, ні мелодії української пісні, ні слова материнської душі і навіть не знати найріднішого слова мама. Від цього крається серце, а сльози виступають з очей…