- Настю, ти дуже захопливо описувала весілля старшої сестри, але, як то кажуть, краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Натякаю на те, що хочу подивитися на фотографії зі свята.
- Знала, що тебе це зацікавить, тому вже підготувала альбом.
- Хто це на першому фото?
- Молодята, а навколо них - їх рідні та найкращі друзі.
- Наречена надзвичайно красива... А весільна сукня найгарніша серед усіх, які я бачила!
- Катерино, здається, твоя сусідка також нещодавно вийшла заміж?
- Дійсно, я була на тому весіллі. Треба помітити, її чоловік був найсимпатичніший та найстрункіший серед усіх... Чого не можу сказати про наречену.
- Ну - ну, Катю, це вже заздрість! Вони дійсно кохають один одного, тому вірю, що це буде один з найміцніших та найтриваліших шлюбів.
- До речі, ми відволіклися від фото. А хто ця дитина?
- Це мій племінник. Артур, мабуть, був наймолодшим серед гостей на весіллі.
- Найнесподіваннішим для мене стало те, що Андрій обрав саме твою сестру. Кажуть, коли вони були малими, люто ненавиділи один одного!
- Так, а зараз тільки регочуть, згадуючі дитинство. Кохання - це завжди щось таємниче, несподіванне та прекрасне.
- Настю, дякую за прємне чаюванню, маю йти.
- Заходь завтра, буду рада!
- Тоді вже ти до мене. До побачення!
- Хай щастить.