-Привіт! Як справи? — тихенько промовив хтось у меня за спиною.
-Привіт…-повертаюсь
трохи злякано дивлюсь.Пройшло майже два місяці, як Катя перестала
ходити до школи. Пізніше нам сказали, що вона в лікарні в
Германії.-------Катя!!! Привіт!
-Як здоров’я, як справи, як настрій? — я непереставала задавати питання, недочекавшись відповіді…
-Аня,розкажи
краще як ви тут? Я дуже скучила за тобою, Тетяною Петрівною, Марійкою,
Настею. Часто згадувала наше чергування по школі,урок фізкультури,
хореоргафія…
-У нас все добре. Тетяна Петрівна добре. В мене вже з
української 11. Багато займаюсь з нею. На хореографії готуємо танець на
шкільний концерт присвячений 8 березню.Ми в суботу вирішили з дівчатами
зустрітися у Насті, будемо готувати кекси. Хочеш з нами?
-Супер! Звичайно ж хочу! То ж в суботу я з вами! — сказала Катя з радістю підстрибнуши високо-високо.