Жила в лісі сорока і постійно всім брехала. Але ніхто її не міг впіймати на брехні, тому
звірі їй вірили.
Одного разу вона сказала, що заєць буцімто не може стрибати, і тому він невдаха. Над зайцем всі почали
сміятися, і він ледь не помер
від сорому. Але потім він,
поки сорока спала, зібрав усіх
лісових звірів і показав усім, як гарно він може стрибати. Всі були
вражені та обурені на брехливу
сороку. Тут то заєць і запропонував провчити нахабу.
Всі звірі у лісі почали казати, що пір`я у сороки несправжнє. Це продовжувалося десять днів, всі соромили сороку і сміялися над її «штучним» пір`ям. Тоді сорока зрозуміла, як погано вона
чинила, прибігла до
всіх та попросила вибачення. З того часу вона казала лише правду та ніколи більше не брехала. А ще всім іншим
казала, що брехня - погана, а
правда - найкраща. Добре жилося
тваринкам у лісі з того
часу.