На мою думку Климко - дуже гарний хлопчик, тому що в такий ще малий вік
на нього звалився тягар дорослого життя. У тяжкий воєнний час він, хоч і
залишився сиротою та пережив біль, страждання, голод у той період, коли
опинився без даху над головою у холодній та брудній ваговій шахті, але
він знайшов сили не тільки влаштувати своє житя, а й допомогти іншим. Як
дорослий, Климко узяв на себе відповідальність за вчительку та її
маленькудоньку - Олю. Заради їхнього порятунку від голоду він подолав
сотні кілометрів босоніж, постій но наражаючись на небезпеку. Добрі люди
пропонували залишитися в ниих, але Климко знав, що його чекають. І
незважаючи на всі перешкоди, які траплялися на його шляху, він виконав
свій обов'язок до кінця. І що сраді головне - у ньому збереглись:
чуйність, доброта і взаємодопомога. Його історія вчить доброті,
людяності та вмінню долати життєві труднощі. Тому я пишаюсь (ся) твоєю
наполегливістю і відповідальністю.