Вітер гнув дерева, зокрема тополі, та кущі; здіймався і кружляв курявою над висохлим полем. Від його нещадних поривів розпочався справжній золотий листопад. Здається, його підбадьорювало листя та срібне мереживо бабиного літа. У садку на гілка тривожно похитувалися сливи та червонобокі яблука. От-от зірветься обважнілий, перестиглий плід, та лунко гупне об землю. Не можливо не любити осінь і не милуватися нею.