Вірш «Вечірні промені ясні...» відтворює романтичну сюжетну ситуацію вечірніх сутінок, у яких він і вона милуються красою величного моря. В його хвилях миготять вечірні промені, над водою, вкритою легким туманом, ширяють з тужливими криками чайки. Зачаровані красою природи, герої немовби забувають на мить про всі свої життєві негаразди, як раптом на очах коханої з'являється сльоза, яка вмить повертає їх обох із царства щасливих мрій до гнітючої реальності. Ця сльоза знову нагадує ліричному героєві про його любовні страждання, стає їх поетичним символом і порівнюється з гіркою отрутою, Що спопеляє душу.