Ось сонце сховалося за хмари, небо стало сірим та низьким. У повітрі повіяло прохолодою. За кілька хвилин перші краплі дощу вдарили об землю. Вони були величезні! Асфальт під ногами став схожим на тканину у горошок, проте ненадовго. Дощ посилився й швидко намочив все навкруги. Дощ зашелестів по листві дерев, по пелюстках квітів, забарабанив по дахах будинків, постукав у кожне вікно. Разом із дощем прийшли свіжість, чистота та оновлення, ніби він змив не лише багатотижневий пил з доріг, а й втому з людських душ.