1)Вкажіть, яке серед наведених речень є складним безсполучниковим.
а)У цих краях торгуючи давно, грек прорубав у Скіфію вікно (Л. Костенко).
б)Це був останній вечір, проведений на Україні (Р. Іваничук).
в)Маєш маму — тепло її хати перейме щемні болі твої (В. Василашко).
г)А осторонь — так до шосе найближче — машини битим шляхом курно мчать (С. д)Гапябарда). Любіть Україну, як сонце любіть, як вітер, і трави, і води (В. Сосюра).
2)Знайдіть складносурядне речення з пояснювальними відношеннями.
а)Задуми оповідань виникали, як правило, під час поїздок, під час зустрічей з людьми, тобто джерелом цих задумів було саме життя (І.Семенчук).
б)Чернишеві на час артпідготовки випало бути старшим, тобто командувати з'єднаним вогнем усіх трьох мінрот (О. Гончар).
в)Із найнадійнішого джерела — з книжок Панаса Мирного — ми безпомильно дізнаємося про сокровенні думи і прагнення (О. Гончар).
г)Цитати із дум та пісень без музичного їх оформлення, тобто без мелодії, а в думах ще й без супроводу кобзи, багато втрачають (М.Рильський).
д)Я бажав поетові дальшого росту, тобто поширення і поглиблення тематики і нових досягнень у мові і формі (М. Рильський).
3)Знайдіть складносурядне речення з наслідково-висновковими відношеннями.
Ідуть часи, та материнські груди годують нам нащадків день за днем, а значить — старості у них не буде, а значить — ми ніколи не помрем (Ю. Дмитренко).
Вночі небо належить всесвіту, а вдень — землі, розцвітає її барвами й живе її життям (Ю. Мушкетик).
Хоча б літ двадцять так прожити, а потім — ще сто двадцять літ (О. Підсуха).
Час зупинився, застиг, та ось краплини гойднулися невблаганно донизу, зникаючи одна по одній (А. Дімаров).
Можливо, вся у тому й суть, що люди в даль гуртом ідуть, та кожен має власну путь здобутків і нестям (С. Голованівський).
4)У якому реченні допущено пунктуаційну помилку?
а)Хай в царство машинного дива йдемо, та житиме завжди поезія серця — велика й безсмертна, як серце само (В. Соколов).
б)Бачите, між тими, хто творить, і хто любить, є щось спільне (Я. Гримайло).
в)З очей спадає смута темно-сива, і синій блиск у погляді бринить (М. Ткач).
г)Він — людина, і ніщо людське йому не чуже (В. Буряк).
д)Не заглядає сонце в темний льох, та «за» бере початок в кожнім «проти» (В. Бровченко).