Як часто ми говоримо про щастя, бажаємо один одному,
прагнемо до нього, мріємо про нього. А що таке щастя? Як визначити його
сутність, дати йому характеристику, описати його?
Одного разу я замислилася над цим і прийшла до наступного
висновку: щастя – це не стан душі, це не предмет і навіть не виконане бажання.
Це особливий стан внутрішнього світу людини. Це ейфорія почуттів, емоцій,
неймовірної радості і блаженства. Такий стан можливий при виконанні якогось
дуже сильного бажання, при досягненні якоїсь давно-давно бажаної мети. А
людській натурі властиво ставити завданням виконання якихось бажань.
І що ми називаємо щастям: виконання бажання або
досягнення поставленої мети? А бажаємо ми часто грошей, влади, багатства,
вдалого заміжжя. Але як же часто ми потім розчаровуємося. І досягнення якихось
земних бажань не приносить нам очікуваного щастя, або воно буває недовгим. У
тому й особливість цього почуття, що частіше ми ставимо мети, чим швидше їх
досягаємо і чим частіше виконуються наші бажання, тим слабкіше відчуття
радості. За інерцією ми продовжуємо чогось бажати і до чогось прагнути, а
радості від досягнутого все менше і менше.
На мій погляд, відчуття щастя треба культивувати, штучно
створювати в самому собі цю ейфорію почуттів, використовуючи для цього
найнезначніший привід, найнезначнішу, але приємну подію. Одним словом,
навчитися радіти життю і бути ним задоволеним, незважаючи ні на які труднощі і
негаразди.