«Наймичка» Шевченко
аналіз твору
Автор — Тарас Шевченко
Рік написання — 1845
Жанр — соціально-побутова поема
Тема «Наймичка»: зображення важкої долі жінки-кріпачки, яка вимушена
була все своє життя страждати і приховувати своє материнство.
Ідея «Наймичка»: засудження тогочасних умов в яких жінка відчувала себе
соціально-незахищеною.
Основна думка:
А) мати — найсвятіше, що є у кожної людини;
Б) Я каралась /Весь вік в чужій хаті… /Прости мене, мій синочку! /Я… я
твоя мати.
Композиція «Наймичка»
Композиційно поема поділяється на пролог і вісім частин. У перших
чотирьох розповідається про молоду наймичку, решта — про її старість і
смерть.
Поемі властива так звана «видима» композиція. Кожний розділ твору —
немовби окремий кадр, що рухає дію, сприяє розгортанню сюжету.
Експозиція — розділ І. Дії тут поки ще немає. Автор знайомить нас із
старими заможними хуторянами — дідом та бабою. У них своє горе —
невтішна самотня старість. Уже «смерть з косою за плечима», а вони
бездітні.
Зав’язка — розділ ІІ. Трохимові та Насті поталанило — вони знайшли
підкинуту біля свого перелазу дитину і всиновили її.
У наступних розділах розгортаються різні сюжетні перипетії. За часовими
вимірами дія у творі довготривала. Відповідно до вимог поемного жанру Т.
Шевченко концентрує час, зосередивши увагу на найважливіших епізодах
життя своїх героїв.
Композиція поеми письменника нагадує побудову драматичного твору. У ній
чітко виділяються сцени, картини, епізоди. Як у драмі, кульмінація
винесена на кінець і перед смертю Ганна відкриває синові Маркові
сокровенну таємницю свого життя.
Розв’язки як окремого компонента сюжетобудови немає.