В українській літературній вимові голосні під наголосом вимовляються завжди чітко, плутаються ненаголошений [е] з [и], [и] з [е], написання яких створює складність; [о] з [у] плутають лише перед складом з наголошеним [у] або [і].
Ненаголошені [е], [и] та [о], що перевіряються наголосом
У складах з ненаголошеним голосним пишеться та сама буква, що й під наголосом
Голубка, бо голуб; розумний, бо розум; великий, бо велич; непримиренний, бо мир.
Ненаголошені [е], [и] та [о],що не перевіряються наголосом
Пишемо е, якщо при змінюванні слова неякісний звук випадає або чергується з
і в закритому складі
Вітер – вітру, камені – камінь, але в кількох дієслівних коренях випадає и: згинати – зігну, починати – почну, проривати – прорву.
Пишемо е в кореневих буквосполученнях
-ере-, -еле-
Берег, стерегти, пелена. Пелехатий, але на межі кореня і суфікса можливе буквосполучення
-ери-, -ели-: вели-чезний
Пишемо и в кореневих буквосполученнях
-ри-, -ли- у словах:
Бриніти, гриміти, дрижати, кривавий, криниця, тривати, тривога, глитати
Пишемо о, якщо при змінюванні в наступному складі немає наголошеного
у чи
і
Поріг – порога, кожух – кожушина.
У деяких словах (переважно іншомовних) написання ненаголошеного голосного не перевіряється: левада, бензин, бетон, кишеня, пиріг. У таких випадках краще користуватися орфографічним словником.