Стрибав якось по стежині
Молоденький Зайчик.
І побачив раптом Вовка,
Що лежав в травичці.
І так близько зупинився
Біля Вовка Зайчик,
Що тікати ніякого
Не було вже сенсу!
Зайчик наш не розгубився,
Не закляк від страху,
А,зробивши реверансик,
Звернувся до Вовка:
-Ви,Добродію,пробачте,
Що Вас потревожив.
Але більше так не буду...
Обіцяю чесно!
Ви лежіть,відпочивайте
На м*якій травичці,
А я буду на сторожі
Вас оберігати!
Тут Вовчисько підняв морду,
Простогнав плаксиво:
-Який в біса відпочинок?!
Я в капкан попався!
Звільни мене,любий друже,
Я тебе благаю!
Обіцяю-зайчатини
Їсти більш не буду!..
-Ах,-підскочив тут Зайчисько,-
Значить,ти попався?!
А я думав...Іди,Сірий,
Аж куди подалі!
Хай тебе мисливці стрінуть,
Хай порвуть собаки!..
Розмахнувся, та як лусне
По мордяці Вовка!
Той рвонувся очманіло,
З капкану звільнився...
Ну,що сталося надалі-
Уявити можно...
***
До фіналу прийшла байка.
МОРАЛЬ треба дати?
Я гадаю,що не треба,
Все й так зрозуміло!