Мої найкращі літа проминули в стінах школи. І тепер, коли я обертаюсь назад, далеко-далеко видно обличчя моїх вчителів, методистів, практикантів, усіх, хто допомагав мені. Починаючи з першого, такого маленького, ала такого значущого класу, я була опікувана вчителями як рідна донька. Саме тому діти нерідко називають своїх класних керівників "класними мамами". Я вдячна всім тим, хто, взявши мене за руку, вів по стежках науки. Тільки так у мене був шанс не загубитися, не втратити правильний напрямок.
А потім, рік за роком, я впевнено підіймалась по драбині життя, спираючись на рідну школу. Завдяки ній я здобула найголовніші знання, без яких у нашому сьогоденні неможливо прожити. Школа - це дім, який плекає думки, вирощую геніїв та виховує президентів. Усі ми виходим зі школи та всі ми повинні з вдячністю згадувати її, коли прийде час.