В українській графіці використовуються символи й образи з пісенної народної творчості, з легенд, що використовуються в обрядах і звичаях. Їхвишивають на сорочках, рушниках тощо. За втіленням символіки умовно поділяються на рослинні і тваринні.
Українці відтворюють ці символи у вишивці на сорочках, рушниках тощо, у розписі посуду, в кованих виробах, у різьбленні, в барельєфному прикрашанні житла, у розписах печі в хатах, гончарнихвиробах, у гравюрі, а також, в окремому виді української творчості — в писанках.
У іконах (на дереві, склі), українські, руські, майстри, прикрашали ікону стилізованими симетричними квіточками, суцвіттями й «яблучками», розташованими у горішній її частині[1]. Серед мотивів декору українських ікон використовувалися такі стилізовані квіти, як гвоздика, тюльпан, троянда, лотос, гранат, крин-лілія, акант та виноградна лоза
Серед речей-оберегів — рушників та ікон — переважав рослинний декор