Якиїсь дзвін. Я хутко побіг на галявину, звідки він доносився. А тут - диво!
По сірому небі летить у санях, одягнена в зелене плаття, весна. Поруч, біля неї, сидить срібний вітерець. Сани ведуть веселі олені, від реготу яких пробуджується природа: ось і підсніжки вже тягнуть свої голівки до неба, а ось і проліски. Вийшло зустріти їх і сонечко, загрівши теплими промінцями. І все таке чарівне! Я побіг за своїми друзями, щоб вони теж побачили цю казку, але, повернувшись, нікого не було, тільки залишився ясний і теплий день, якого ми всі так щиро чекали.