Я не чекаючи узяла її до дому.нагодувала,та віднесла до лікаря.він зробив на лапку шину щоб кістка зрослася.більча майже не рухалось, як розуміло що так ій буде краще.спочатку білочка сумувала,погано їла,але згодом їй сподобалася нова хатина та вона призвичаїлася скакати,та скидати шкереберть усі дрібні речі.мені було дуже весело спостерігати за нею.час проминув дуже швидко.пора відпускати її до лісу.мені сумно,але там її родина та її справжній дім.--"Будь обережною,білочка!"