Перші
дитячі роки Тараса Григоровича минули непомітно. В його сім’ї зберігся
переказ, що малий Шевченко дуже любив їсти землю: бувало, не доглянуть
його — животик у Тараса і здується, ніби від якоїсь хвороби; розпитають,
і виявиться, що він землі об’ївся.
Спогади
ці відносяться, мабуть, до п’яти-шестилітнього віку Шевченка. Дивно
тільки, що він не говорить тут нічого про свого матір, яка тоді ще була
жива.
Одною із його пригод була тоді , коли він з чумаками пішов шукати стовпи які підпирають небо землі.Про них йому розповіла саме мама.