Всі ми, люди, періодично відчуваємо емоції, якими ділитися з оточуючими не дуже-то хочеться, наприклад, стрес, перезбудження, страх, холод. І яким приголомшуючим для нас стає момент, коли наш власний організм видає наші таємні приховані емоції у вигляді гусячої шкіри. В таких випадках «гусячими» можуть стати руки, ноги, область стегон, грудей - фактично все тіло може покритися «мурашками» і кричати про те, що щось відбувається зі мною. Здавалося б, в цю хвилину кожен готовий провалитися під землю і зробити все, щоб ніхто не помітив цього, нервово натягуючи кофту серед жаркого літа і прикриваючи ноги чим-небудь достовірніше. Ми не раз замислюємося, чому вони з'являються саме у нас і як з ними боротися в самі незручні моменти.
За великим рахунком «мурашки на шкірі» - це нормальний фізіологічний процес, пов'язаний з роботою нервової системи. Рівносильно як наші пальці реагують на гаряче миттєвим рефлекторним припиненням контакту, так і тіло, отримуючи імпульси від головного мозку про конкретні емоціях, реагує тимчасовим скороченням волосяних фолікул на тілі. У кожного такий стан проявляється по-різному, у одних реагує більше одна область тіла, у інших - інша, все залежить від спадковості і схильності організму людини.
Сітчастий шар – еластичні і колагенові волокна, створюють переплетення. Завдяки своїй еластичності шкіра не перешкоджає рухам людини. У цьому шарі залягають сальні і потові залози, волосяні сумки, рецептори.
Волосяні сумки – утворення, в яких знаходяться корені волосся. Сюди підходять кровоносні судини, нерви і м’язи. М’язи випрямляють волосся, рефлекторно скорочуючись при охолодженні тіла, з’являється „гусяча шкіра”.