Речення з фразеологізмами На зустрічі з діловими партнерами ми вирішили поставити усі крапки над і. Моєму товаришу не треба кидати гроші на вітер. У новій школі я почувала себе не в своїй тарілці. Ніхто його не тягнув за язик. Зверху восьмиповерхового будинку я бачила місто як на долоні. Ми зустрілися віч на віч. Від новин, які сьогодні показали, у мене голова йде обертом. Він зник, як крізь землю провалився Мені від цієї приголомшливої звістки просто відібрало мову. Коли подруга розповідала мені це, вона попередила, щоб я ані пари з вуст. Друзі набешкетували, і домовились щоб про те що сталося ніхто ані пари з уст. Наші народні обранці можуть довго й наполегливо блудити словами. Словом можна приголубити, але можна й вбити! Його мова була така приємна, неначе він голубив словами. Він чинить нерозумно, бо не бачить далі свого носа. Ти б зрозумів свого товариша, якщоб згадав, що є інший бік медалі. Людина стає зрадником, коли намагається догодити і нашим, і вашим. Щоб змінити своє життя, іноді доводиться спалювати за собою мости. «Моя хата скраю«, — впевнений кожний зрадник і боягуз. Для того, щоб тебе поважали інші, треба знати собі ціну. Іноді деякі батьки, носяться з своїми дітьми, як курка з яйцем. Я зайшла на ринок, а там стільки народу, аж кишить. Ти б краще матері допоміг, а ніж байдики бити. Доню не бери все близько до серця. Та я його, за те що він мені портфель розмалював, в порох зітру. Віталик думав, або пан або пропав і пішов просити у Натусі списати алгебру. Злякавшись, Іванко швидко накивав п*ятами. Розсердившись, він вирішив їм дати відкоша. Приїхавши до столиці, Олена вирішила за всяку ціну в ній зостатися. Ідучи на зустріч він розумів, що невірний крок може все звести нанівець. Забрехавшись серед друзів, Андрій набрався сорому. Оглянувся батько, а сина нема — мов крізь землю провалився. Яким уважно придивлявся та мотав собі на вус. Пішов Михайло шукати вітра в полі. Оглядав Славко Дніпро, ліси на горах — просто душа співає од такої краси. Треба думати над своїми словами та вчинками, а в тебе вітер у голові. І зрозумів Сашко, що треба тримати язик за зубами. Як свої п’ять пальців знали хлопці ці місця.