Кожен із нас, де б не знаходився, може робити людям добро.
Допомогти іншій людині перейти в небезпечному місці дорогу, пропустити в
черзі жінку з дитиною чи інваліда, подати руку допомоги в скрутну
хвилину, розділити чиєсь горе — не можна перелічити всіх випадків, коли
одна людина може і повинна допомогти іншій. Головне — не пройти мимо, не
відвернутись, не відводити очей вбік, коли поруч із тобою в транспорті
людина похилого віку або хтось потребує твоєї допомоги.
Кожна, навіть невеличка зроблена тобою справа, залишить приємне почуття насамперед у твоїй власній душі.
Доброта...
На жаль, ми рідко говоримо про цю прекрасну якість людини. Та і засоби
масової інформації не переобтяжують нас цією проблемою. І даремно.
Сьогодні ми є свідками того, як більшість "упакованих", "крутих"
хизуються своєю перевагою над "лохами", за їхнім визначенням, тобто
тими, хто співчуває, співпереживає, прагне допомогти, хто "не вміє
жити", "не вміє гроші робити", переступаючи через все і всіх.
У таких багатий одяг, але порожня душа.