Твір-мініатюра про білку, опис білочки
Одного разу ми з мамою прогулювалися по парку. Була вже пізня осінь. І тут я помітив, що хтось ворушиться на товстому стовбурі старого дерева. Я подивився туди й побачив білку! Вона трималася на стовбурі, міцно вчепившись в кору кігтиками на лапках.
З першого погляду було видно, що хутро в білочки дуже густе та пухнасте. Я цьому не здивувався, адже до зими всі звірі відрощують теплі шуби. В шубці звірка поєднувалися три кольори: червоно-рудий, попелясто-сірий і білий. Спинка та голівка білочки були рудими, боки сіренькими, а черевце - білим.
Білочка, не кліпаючи, дивилася на нас своїми блискучими чорними очима. Вони нагадували мені вуглинки. Вушка на маленькій голівці звірка дивилися вгору. Я помітив на них смішні китиці. У школі нам розповідали, що ці китиці виростають на вухах у білочок якраз до зими, а влітку їх там немає.
Але самим розкішним у білячому зимовому вбранні був, звичайно, її хутряний пухнастий хвіст! Адже він навіть замінює білці парашут, коли вона скаче по деревах! Я помітив, що хвіст звірка мав сірий з рудим колір. Він видався мені дуже великим, навіть більше самої білочки!
Тут білочка, швидко перебираючи своїми сильними чіпкими лапками, миттю видерлася по стовбуру дерева. Маленька альпіністка зникла за гілками. Вона запам'яталася мені справжньою пухнастою красунею.:-)