Багато дітей зістаються покинутими на свавілля долі. Або матері покидають їх у дитбудинку, або вони вбивають своїх дітей. Матерей спонукає до цього вчинку безгрішшя, поганє життя, або діти їм зовсім не потрібні. Матері, які залишили дітей у дидбудинку, набагато кращі від матерів, які бивають своїх дітей, залишабть їх на вулиці, у смітнику тощо. Не треба заводити дітей, якщо вони вам не потрібні. Тому, вбивая ще ненароджену або тількі народжену дитину, ми вбиваємо життя людини, яка хоче жити, дихати, гратися, мати друзів, мати батьків та любов.