Коли сонячним ранком ти вела мене у садочок, я тримала тебе кулачком за палець і запитувала, чи в мене також будуть такі великі ручки. Пам’ятаю, вони такі м’які і лагідні... Ти гладила мені спинку перед сном, і це були найсолодші миті!
І шкіра твоя така гладенька і пахуча, відчуваю досі цей запах... Я приходила замурзана зі двору і йшла вмиватись лише тому, що хотіла бути чистенькою і пахнючою. Як мама...
А коли ти фарбувалась, я спостерігала потай і мріяла вирости і стати такою ж гарною, як ти. Згадай мою історію про таємничого сусіда, який казав, що є одна красуня, яка щодня малюється біля вікна! Ти тоді посміхнулась і залишила мені мою невинну вигадку! На пам’ять.
Дитинство – це ти! Тепле, лагідне, сонячне, радісне, смачне, неповторне. Шкода, що неповторне...