У багатьох своїх поезіях торкається Тарас Шевченко і теми рідної природи, яку надзвичайно любив і завжди опоетизовував.
Наприклад, у поезії «Над Дніпровою сагою» природа у поета оживає, набуває людських рис. Старий явір стоїть понад берегом Дніпра й журиться, що назавжди залишиться без вірної дружини, так і посивіє в самотині. Як відомо, дерева сивіти не можуть, так само, як і журитися, але Тарас Шевченко надає явору такого вміння. Ялинка з калиною змальовані в образі молодих, гнучких дівчаток, які сміються та співають, повбирані квіточками.
Неодноразово поет звертався до описів природи тоді, коли хотів підкреслити ту чи іншу атмосферу. Наприклад, поезія «Причинна» починається описом бурі, і це настроює читача на щось небезпечне, грізне, трагічне. Опис бурі надзвичайно майстерний. Могутній Дніпро реве та стогне від поривів сердитого вітру. Місяць зблід, колихаю- чись між хмарами, наче човен на синіх хвилях. Чутно крик сичів та скрип ясеня.
Коли читаєш опис бурі, стає моторошно, настільки реалістично змальовано її поетом.
Чудові картини природи автор змальовує і в поемі «Княжна». Із замилуванням оспівує поет вечірню зорю, з якою він веде розмову. Перед читачем постає картина, де в тихому Дніпрі купається сонечко, яке заходить за обрій. Постає веселка, перекинута через річку. Постають тихі, розкішні дерева, що миють свої віти у хвилях Дніпра.
Отже, картини рідної природи були невід’ємною частиною творчості Тараса Григоровича Шевченка, і ці природні описи вдавалися йому надзвичайно.
II варіант
Ім’я Тараса Григоровича Шевченка відомо у нашій країні всім — і маленьким, і дорослим. Це один з найвидатніших поетів України. Його вірші ми вивчаємо в школі, багато з них покладено на музику. У своїх творах Шевченко писав про любов до Батьківщини, про козацьку долю, про пригнічення кріпаків і сваволю панів, про людську радість та горе. В багатьох віршах поет оспівує красу рідного краю.
З великим ліризмом малює поет знайомі з дитинства картини: безкрайні степи, осяяні сонцем, верби понад водою, вітерець у комишах, сині дніпрові хвилі.
А над самою водою Верба похилилась;
Аж по воді розіслала Зелені віти...
Природа перетворюється на наших очах, і починає здаватися, що поринаєш у чудову, чарівну казку. Дерева, стави, звірі і птахи оживають і звертаються до нас людською мовою:
Явор каже: Похилюся Та в Дніпрові скупаюся.
Шевченко часто порівнює у своїх віршах людей з природою. Калина з лозою виступають у нього як дівчатка, явір уподоблюєть- ся козакові:
Стоїть старий, похилився,
Мов козак той зажурився.
Через образи природи автор розкриває риси характеру, думки, долі людських персонажів.
Читаючи вірші Шевченка, ми вчимося краще розуміти природу, любити
Подробнее: ТАРАС ШЕВЧЕНКО ЯК СПІВЕЦЬ РІДНОЇ ПРИРОДИ - 5 клас <!--if(Українська мова та література)-->- Українська мова та література<!--endif--> - Сочинения | ЕГЭ http://allcompositions.at.ua/publ/18-1-0-1198#ixzz43YZx8k1u