Роман-притча «Чума» відомого французького письменника А. Камю
вважається вершиною його творчої діяльності. Перші його начерки були
зроблені ще на початку 1941 року, коли письменник вчителював у
Алжирському Орані. Перший варіант роману був завершений у 1943 році, але
письменник залишився незадоволеним результатом своєї праці і робота
тривала ще чотири роки. Роман-притча «Чума» увібрав у себе власний
життєвий досвід автора, який був учасником руху Опору, втілив усе те, що
довелося А. Камю осмислити і пережити у роки найсуворіших для будь-якої
гідної людини суворих випробувань, став відкриттям нових істин і
вираженням значних світоглядних зрушень.
Сам автор відносить свій роман до творів про рух Опору і
антифашистську боротьбу, і для цього існують значні підстави. Говорив А.
Камю і про те, що прагнув у цьому філософському творі «відбити
атмосферу задухи, в якій ми жили, атмосферу загрози й вигнання, в якій
скніли». Однак цим зміст роману далеко не вичерпується, а акценти
зміщуються на філософські проблеми людського існування.
«Чума» А. Камю – роман філософський, тому на першому плані в ньому
бачиться філософська проблематика. Чума у творі осмислюється
представниками інтелігенції міста, серед яких доктор Ріє, Тарру та деякі
інші.
В
контексті усього твору чума є універсальною метафорою зла в усій його
нездоланності і багатоликості. Кожен носить чуму у собі, тому стан
«зачумленості», який майже нікому не вдається уникнути, а подолання
цього стану вимагає постійної мобілізації моральних, духовних сил і волі
особистості. За думкою А. Камю, бути зачумленими – це не тільки не
чинити насильство, а й не бажати поставати проти нього. Тому це не
тільки готовність вбивати, а й примиреність з оточуючим світом, в якому
безкарно вбивають інші.
Слід зазначити, що письменника непокоїло не зло саме собою, а
відношення до нього оточуючих людей. Наприклад, свідомість деяких
персонажів роману не паралізує їх розум і волю навіть попри те, що вони
добре розуміють недосяжність перемоги над злом. На протязі усій оповіді
А. Камю прагне відшукати в людині ті сили і можливості, яка здатні
підняти її проти зла. Знаходить він ці сили у моральній людській
природі, що і зближує письменника з французькими
письменниками-моралістами і просвітниками середньовіччя.
Роман-притча
«Чума» визиває велике зацікавлення як художнє явище. Твір, написаний у
формі літопису однієї епідемії, яка розтягнулася усього на рік, у формі
своєрідного авторського монологу, розбитого на окремі частини, доручені
різним персонажам. Втім, це достатньо природна річ для філософських
творів.