Етимоло́гія назв краї́н — список, у якому наведені гіпотези походження (етимологія) назв країн і деяких автономних утворень(виділені курсивом).
Охоплює близько 250 топонімів українською та іншими (понад 130) мовами. Декотрі країни мають по кілька назв. Держави найбільш за все названі європейськими (у тому числі колоніальними) мовами: англійською (близько 100), французькою (55), латиною (46),іспанською (44), португальською, німецькою (по 21), голландською (11), азійськими: арабською (48), перською (20), на санскриті (17) та місцевими мовами (77).
Назви держав пов'язані з[1]:
— географічним становищем, об'єктами рельєфу земної поверхні або природними об'єктами — 93; — назвами народу або етнічної групи — 46; — характеристикою або ознаками народу («ті, що розмовляють своєю мовою», «вільні», «високі», «гідні поваги», «з кучерявим волоссям», «чесні», «чорні», «канібали» тощо) — 23; — іменами богів, святих, міфічних героїв і царів — 34; — назвами династій, іменами правителів, політиків, дослідників, піратів — 25; — релігійними об'єктами — 9; — назвами давніх держав, міст, рідних місць колонізаторів — 31; — тваринним і рослинним світом — 11; — назвами кораблів, предметів, матеріалів, продуктів (золото, срібло, камінь, каное, килим, кокос, тютюн) — 8; — інше походження (астральні об'єкти, колір, свято, день тижня, титул тощо) — 11. — назви невідомого або неясного походження — 11;