Багато є скарбів: і матеріальних, і
духовних. Кожна людина на своєму життєвому шляху прагне знайти щастя, що
вважається найбільшою неперехідною цінністю.
Щастя
буває різним. Для одних щастя — гроші, розкіш. Інші його бачать у сімейному
житті, хтось — у повсякденній роботі. Це все важливо мати. А чи не найголовніше
мати надійних друзів? Філософ, людина великої мудрості, Г. С. Сковорода навчав:
"Друг вірний — захист міцний". Справді, як важливо, коли в горі чи
радості поряд є той, хто розрадить чи розділить з тобою радість:
Є дружби різні. Тож одна
Шампанським піниться в бокалі,
Її випиваєш до дна
Без радості і без печалі.
А друга — без пустих прикрас,
Ознаки маючи суворі,
Духовно підіймає нас
У добрій радості і в горі.
В. Михайлюк. "Є дружби різні"
Майже всі
люди важко переживають самотність. Кожен, хто відчуває самотність або вважає,
що люди його не люблять, що він не користується такою популярністю, як інші,
повинен усвідомити: людські стосунки — це обмін цінностями. Навіть у стосунках
між двома людьми необхідно, щоб кожен з них робив певний внесок для їх
підтримки. Якщо з таких стосунків користь має лише одна сторона, то, зрозуміло,
що з часом друга втратить до них інтерес. Звичайно, користь у такому випадку не
можна розглядати як матеріальну вигоду.
Дружбу не
треба плутати із приятельськими стосунками. Спілкування з друзями збагачує
людину духовно. Кожен шукає в другові важливі для себе риси. З однією людиною
ми підтримуємо зв'язок тому, що вона вміє цікаво говорити, від другої ми
дістаємо важливу інформацію, третя має приємну зовнішність і поведінку,
четверта — оптиміст і вміє підбадьорити, п'ята завжди готова дати добру пораду.
Мабуть, у друзях ми шукаємо риси ідеалу людини. Буває й так, що з часом у
людині, яку вважав другом, розчаровуєшся. Що ж діяти в такому разі? Г. С.
Сковорода наставляв своїх учнів: "Похибки друзів ми повинні вміти
виправляти або зносити, коли вони несерйозні".
Дружба не
терпить егоїзму. Є люди, які у стосунки між друзями не роблять ніякого внеску.
Зрозуміло, що мало хто поважатиме таких людей, а намагатиметься обмежити
зв'язки з ними, звести до приятельських. Люди іншого типу втрачають друзів і
симпатії своїх знайомих через нетактовність, адже контакти з такими нікому не
приємні. Нерідко це люди злосливі, в'їдливі, такі, що кепкують з інших. Хто ж
буде дружити з такими?
Деякі
особи не користуються повагою через те, що їх не цікавлять інші люди. Вони весь
час говорять тільки про себе, а якщо хтось захоче висловитись, то не слухають,
перебивають, знову заводячи мову про себе. Таким теж легко залишитись
самотніми, втратити друзів:
Коли тебе забуде
рідний брат,
Махни рукою, плакати не варт,
Коли тебе забуде друг — подумай,
Що сталося, що він тобі не рад.
Д. Павлцчко. "Коли тебе забуде..."
У дружбі
треба вчитися бути людиною. І хоч ніхто не застрахований від помилок, головне —
уміти їх помічати в себе. Той, хто прагне до самовдосконалення, до самоосвіти,
приваблюватиме да себе інших людей, легко знайде друзів. Усім хочеться бачити
своїм другом вірну і щиру, духовно багату, всебічно розвинену і красиву людину,
людину гуманну, з відкритим серцем, вогником у душі.
Яку
пораду дати тим, хто шукає друзів? Пам'ятати, що найвірніший друг — це мати,
яка ніколи не зрадить, не проміняє свою дитину на найкоштовніше, готова життя
віддати, щоб допомогти у скруті найдорожчій людині — синові чи доньці.