1) боротьба з Немейським левом, якого герой задушив; 2) знищення Лернейської гідри, отрутою якої Геракл намазав стріли, і тому найменша рана від його стріли вважалася смертельною; 3) полювання на Еріманфського вепра, який спустошав Аркадію; 4) лови Керинейської лані із золотими рогами й мідними ногами; 5) знищення стімфалійських птахів, що мали мідні пазурі, крила, дзьоби і пір’я, що правило їм за стріли; 6) здобуття для доньки Еврисфея Адмети пояса цариці амазонок Іпполіти; 7) очищення Авгієвих стаєнь протягом одного дня; 8) подолання Критського бика, що вивергав полум’я (цього бика Посейдон подарував Міносові); 9) перемога над царем Діомедом, який кидав чужоземців на поталу своїм кобилам-людожеркам; 10) викрадення корів страхітливого триголового велетня Геріона, який жив на далекому заході на острові Ерітія. Геракл перейшов усю Європу й Лівію і на пам’ять про цей похід спорудив Гераклові стовпи (Гібралтар і Сеуту); 11) викрадення золотих яблук із саду Гесперид: яблука дістав Атлант, поки Геракл підтримував замість нього небо; 12) останній і найважчий подвиг — приборкання Кербера. Геракл спустився в царство Аїда біля Тенара, здолав стоголового пса без будь-якої зброї, виніс його зв’язаного на світ і, показавши Еврисфею, відніс назад.