Мені здається, що благородство — це постійний стан душі людини. Воно або є, або його немає. І формується воно в дитячі роки. Важко і, напевно, не варто чекати благородних вчинків від людини, яка в дитинстві могла принизити однокласника, образити дівчинку, звалити свою провину на іншого, відмовитися від своїх слів і не виконати обіцянки. Не може стати благородним людина, яка сприймає батьків як людей, які просто зобов'язані створювати йому умови для щасливого дитинства (годувати, одягати, піклуватися, давати гроші). Від таких людей не дочекаєшся безкорисливої допомоги. Таких зазвичай в класі не люблять, хоча іноді їм вдається верховодити. А ось по-справжньому скромні і благородні хлоп'ята часто залишаються непоміченими. Але тільки на них можна вважатися у всіх важких ситуаціях в житті.
Недарма ж багато людей люблять читати книги, або дивитися фільми про справжніх героїв. Але треба не тальки захоплюватися ними, але й намагатися самим бути чесними, благородними, мужніми — тоді краще станемо ми і наше оточення!