Осінь.
Осінь -
золота пора року. Недарма в народі
її називають: щедрою, багряною,золотою, гарячою порою. Адже
саме восени люди збирають врожай на городах, на полях і в садах .
Після довгих клопітких робіт одержують щедру винагороду від природи
за свою
працю.
Восени все навколо забарвлюється в
різноманітні кольори: червоні,
жовтогарячі, жовті , вогнянисті , ніби й насправді природа позолотила ліси ,
садки, лісосмуги, парки і сквери.
Сонечко обігріває все менше землю.
Приходять перші заморозки.
Восени , прощаючись з рідним краєм ,
відлітають в теплі краї птахи. Тільки й чути їхні прощальні , журливі пісні.
Про осінь складено багато пісень,
віршів, нарисів . Ось рядки однієї пісеньки , вони залишились у моїй пам’яті .
В першому класі , пам’ятаю ми вивчали її на уроці
музики:
« … Падає , падає листя
Листя в саду мерехтить.
Жовте , яскраво-вогнисте
Тихо за вітром летить… . »
Мені також подобається спостерігати , як
з дерев плавно
опадають
пожовклі листочки і з тихим шелестом лягають на
землю. А як тільки пахне це опале
листя! Грибами, пеньками,
та й самою осінню!
Напевне тому, що я народилася
восени - це і є моя
найулюбленіша пора року. Вона трішки сумна ,
ніби все навколо сумує за сонечком , літом , теплом.
Та все ж таки як тільки гарно восени!