Талант поетеси формувався під впливом багатьох факторів. У її творчість увійшла любов до українського народу, рідного краю, народної пісні (було зібрано та записано двісті двадцять п’ять мелодій, які пізніше видав окремою збіркою чоловік Климент Квітка). Була не тільки талановитою у поезії, а й прекрасно грала на фортепіано, чула покликання до музики, малювання. Говорила, що з неї кращий був би музикант, ніж поет, “але натура утяла мені жарт”.
Дівчина не мала ні середньої, ні вищої освіти, але належала до найосвіченіших людей свого часу. З легкістю вивчала мови – класичні, європейські – читала в оригіналі твори світових письменників. Робила переклади з німецької, французької, англійської, італійської, польської. У 1890 році написала підручник з історії народів Давнього Сходу для молодших сестер.
Твори писалися, линули, їх не можна було зупинити, але поруч завжди був суворий критик – мати. Перша поетична збірка, яка вийшла в 1893 році у Львові, недарма мала поетичну назву “На крилах пісень”. У цей час авторка ретельно працює над перекладами: Гоголь, Тургенєв, Міцкевич, Гюго, Байрон, виходить “Книга пісень” Гейне (92 переклади). Пробує свої сили в прозовому жанрі (мала форма): “Така її доля”, “Метелик”, “Весняні співи”, “Лелія”, “Жаль”.
1899 рік, у Львові виходить друга збірка “Думи і мрії”, де представлено поетичний доробок за шість років: власні болісні інтимні переживання, політична спрямованість.
Разом із творами формувався характер поетеси. Її настрої відбились у тематичному циклі політичних віршів “Невільничі пісні” (1895-1896 рр.). Авторка пройнялася ідеєю боротьби. Подібно Т.Шевченку говорить, що “народ сам носить кайдани і спить спокійно під ними”. Звучить полум’яний заклик до боротьби за соціальне й національне визволення народу.