1.У своїй поезії «Лебеді материнства» поет звертається до незнищенних вічний цінностей народного світосприймання, передовсім до символу матері - цен трального в духовному космосі українців, починаючи з трипільської доби. Він відродився в образі Марії Оранти, зображеної в Софійському соборі , Навіть запорозькі козаки, які не дозволяли жінкам з’являтися на території Січі, поклонялися Покрову. В народному уявленні мати завжди ототожнювалася і Батьківщиною. Тому зрада їй вважалася непростимим гріхом, а втрата - катастрофою. Вибір іншої Батьківщини постійно засуджувався, оскільки призводив до самознищення нації. Образи лебедів завжди асоціювалися з вірністю, тому В. Симоненко звертається до них, пов’язуючи їх з материнством та надаючи їм символічного узагальнення. У вірші «Лебеді материнства» В. Симоненко вміло поєднує ніжність і елегійність колискової пісні з духовною висотою людської особистості.
2.Алегоричні образи сонця і соняшника у баладі вказують на порив до високого творчого злету, що виходить із рідного грунту.
3.Вона справді стала народною. І в цьому — найбільше визнання її автора. її краса і нев'януча свіжість — передусім у поетичному тексті. Поет майстерно відтворює життя ліричного героя ще від того часу, коли він «малим збирався навесні піти у світ незнаними шляхами».