Купіть букет, жіночко”,- звернулась до мене продавщиця у підземному переході. – Дивіться, які гарні чорнобривці. То ж - мамині квіти!” Я зупинилась: “Як гарно ви сказали: «мамині квіти», хіба ж можна втриматись і не купити. “ Біля метро мене зустрічає донька: “О, бабусині улюблені чорнобривці! В неї завжди влітку стояв букет на столі. ” Я засміялась: “От і квітникарка так сказала – мамині квіти. І мами моєї, і моєї бабусі, а тепер і мої улюблені квіти. ” Заходимо до під”їзду. Сусідка, притримуючи нам ліфт, захоплено вигукує: “Які у вас гарні чорнобривці! Це моєї мами улюблені квіти!” Ми з донькою в один голос: «От і квітникарка так сказала: мамині квіти». Поставила букет на кухонний стіл і виглянула в вікно. А попід балконами – чорнобривці, чорнобривці . Ніжні, пахучі і нев’янучі, як наші мами. Отак з’явився цей натюрморт. Дарую його всім мамам.