Одного разу зі мною сталось дивне непорозуміння. Це був зовсім
звичайний літній день. Я спочатку побачив хлопців, які досхочу
потішалися над смішним чоловічком і над його смішною промовою. Від
природи, я людина допитлива, тому і вирішив дізнатися, що ж там сталось.
Одягнений
він був у щось на зразок скафандра, який сяяв і переливався металевим
блиском, немов зірка з новорічної ялинки. Його фігурку можна було б
назвати стрункою, якби кишені не стовбурчились б від захованих в них
бозна-яких цікавих штучок. Через каламутне скло шолома було видно, як
чоловічок, відчайдушно кривляючись, ворушить губами. Схоже, йому було
душно в цьому незручному вбранні, але він терпів. На грудях у крихітного
космонавта висіла блискуча як і скафандр, металева коробка. Потім я
зрозумів, що то був перекладач.
Я підійшов ближче. І сказав:
- Не дуже-то тямовитий у тебе костюм!
Крихітка-космонавт відповів:
- Нашій цивілізації так не здається.
Я вирішив запитати:
- А де ця ваша цивілізація?
- О, дуже далеко! Я не знаю, як ви називаєте цю зірку. - відповів космонавт, вказуючи блискучою рукавичкою в небо.
Але там не було ніякої іншої зірки, крім ласкаво сяючого сонця.
- А як ти сюди потрапив?
- Мій космічний корабель вийшов зладу. Ходімо, я тобі його покажу.
Спочатку я мав сумніви. Але коли я побачив цей дивний пристрій - вони
зникли. Це була не дуже велика посудина з безліччю кольорових вогників.
Я хотів детальніше одивитися цей корабель, але коли доторкнувся до
нього, то мне вдарило струмом. У голові запаморочилось і я впав. А коли
відкрив очі, навколо не було нічого дивного. Друзі звичайно не повірили
мені, коли я їм розповів про цей випадок. Але ж ви вірите?