Шлях України у щасливе майбутнє пролягає через виховання. Виховання в житті
людей – первинне і головне, усе інше – його наслідки. Там, де виховання
відкладають «до кращих часів» і починають вирішувати інші, загальніші і
важливіші, як здається, проблеми, ці кращі часи не настають ніколи. Виховання –
це саме життя, а життя «на потім» відкласти не можна. Виховання - це
процес соціальний в найширшому розумінні. З усім складним світом навколишньої
дійсності дитина входить у безкінечне число відносин, кожна з яких незмінно
розвивається, переплітається з іншими відносинами, ускладнюється моральним і
фізичним зростанням самої дитини. Завдання класного керівника – спрямувати цей
розвиток і керувати ним.
«Діти живуть щохвилини, щогодини, щодня, живуть невпинно й безупинно,» -
писав великий педагог Ш. Амонашвілі. Шкільне
життя - лише частина цілісного процесу життєдіяльності дитини. Я переконана, що
на кожному ступені розвитку особистості школа, а зокрема і класні керівники,
повинні створювати умови для повноцінної життєдіяльності дитини. Повнота,
яскравість думок, почуттів, образів, які переживають учні у навчально-виховному
процесі, - необхідна умова розквіту їхньої індивідуальності. Учень – це завжди
Людина з великої літери, тому що він потенційно невичерпно багатий. І саме
школа повинна допомогти дитині заглянути в себе і визначити набір цінностей,
які узгоджуються з її неповторною людською сутністю, які забезпечуватимуть її
компетентність як громадянина, патріота, члена колективу, сім’янина, особистості. Саме у цьому я вбачаю своє
основне завдання як класного керівника.
МОЖЕТ ЄТО??