Про бездушність і байдужість (твір-роздум)
Усім подобаються люди турботливі, уважні, здатні допомогти і
словом, і ділом. Звідки ж тоді береться байдужість до всіх і до всього:
до близьких, до колег, до своєї справи, та й до самого життя?
Мені здається, багато що починається зі звичайного егоїзму.
Власне «я» стає понад усе. Може, зараз час такий? Мені ні з чим
порівнювати. Але бабуся часто каже, що раніше люди були довірливіші,
уважніші, частіше допомагали одне одному. А тепер багатьох так і
виховують: покладайся тільки на себе, нічого для інших задарма не роби,
допоможеш іншому — відбереш у себе.
Деякі так і чинять. Знаю одного відмінника. Справжнього. Краще
за всіх на науках знається. Але ніколи нікому не допоміг, навіть своїм
друзям. На будь-яке прохання знайде якусь відмовку. Ще б пак: так він
один-єдиний отримає дванадцять балів, він один буде лідером, а якщо
допомогти товаришу — дивишся, і той виб'ється в перші учні.
Мабуть, справа все ж таки не в часі. Егоїсти були завжди. І
навіть дуже хороша людина може пригадати щось, за що їй згодом було
соромно. Однокласник хворіє вже цілий місяць, а його ніхто не провідає,
не поцікавиться, як він себе почуває і що з ним. Учитель просить
допомогти з генеральним прибиранням класу — нашого ж таки класу, — а
деякі намагаються непомітно втекти. Мама повертається додому стомлена, а
нам все ніколи їй допомогти, бо ми поспішаємо на прогулянку з
приятелем.
Ось з такої «маленької» байдужості починається байдужість
велика, більш серйозна, яка переростає у холодний, бездушний розрахунок у
стосунках з будь-якою людиною, у бажання вбачати в усьому джерело
матеріальних благ.
Іноді за цим настає і байдужість до самого себе, до всього
життя. Ніщо не тішить серце, все навколо робиться якимось нецікавим.
Втрачається смак життя. Може розвинутися депресія. Я хочу сказати такій
людині: поглянь навколо себе! У житті так багато хороших людей! А
скільки їх потребує твоєї допомоги, турботи! Навіть просто твоєї уваги.
Якщо ти не будеш байдужим, життя так чи інакше обернеться до тебе
світлим боком! Однак хороші вчинки робляться не з розрахунку, а за
покликом душі.