У вечері сидів я на дубовій колоді, ця колода знаходилась на високій горі. Я завжди любив там сидіти, так як саме з цього місця був виден чудовий та заворажующий пейзаж, який неможливо передати словами. Це був мій рідний та любимий край.Коли сонце сідало, та вечоріло було цікаво дивитись з тої гори, на весь той край. З неї було видо все як на долоні, і саме це мені більше всього любилось. Зразу можна було побачити людей, які старано працюють, так як всім відомо що українці це самий працьовитий народ. З тої гори хатинки здавались як маленьки кубики, які дуже привертали свою увагу. Я дуже люблю це місце тому що саме воно відкриває очі і показує справжню красу мого краю. Тому що для всіх людей рідний край є самим кращим, і який ні за що не проміняєш