Поема «Сон» – перший в українській літературі твір політичної сатири.
Сатиричний твір – твір викривального змісту, у якому різко висміяні
реакційні, потворні явища в суспільному житті або риси характеру людей.
Викриваючи негативне, антинародне, сатира утверджує позитивне,
демократичне, високоморальне.
Назва – від образної алегоричної форми викладення змісту сну.
Кріпосництво -як жахливий сон, від якого дерев’яніє навіть людина, що
спить. Поет закликав прокинутися, позбутися жахів і жити повноцінним
життям.
У невеличкому творі автор прагнув охопити всю Російську імперію, і сон
виправдовує уривчастість розповіді, швидку зміну подій, казкові
пересування, фантастичні картини (сцена «генерального мордобитія»),
алегоричні образи (біла пташка – душа замучених козаків), звільняє від
довгих переходів.
Сюжет і композиція
У вступній частині Шевченко саркастично таврує головні недоліки
кріпосницького суспільства, готує читача до основної розповіді. Дає
загальну характеристику російського самодержавства. «Той мурує, той
руйнує» – слова, що мають підтекст (одні використовують працю інших, і в
цьому недосконалість суспільства).
Поет засуджує загарбницьку політику імператора Миколи І та його попередників; характеризує панів як п’явок трудового народу.
Основна розповідь – поетова розповідь про видіння, які нібито йому
приснилися. У польоті за совою ліричний герой поеми в зажурі прощається з
Україною, «безталанною вдовою», і обіцяє їй повернутися.
Перша картина – опис літнього ранку. Чарівні пейзажі контрастують з
картинами життя суспільства – злигоднів покріпаченого народу України,
знущання панів («з шкурою знімають», «розпинають», «катують»…). ,
У ліричних відступах поет від імені народу ставить актуальне для свого
часу питання: «Чи довго ще на сім світі катам панувати?» (підтекст –
заклик до збройного повстання).
Друга картина – зимовий пейзаж, співзвучний з долею каторжників. Поет
пролітає над пустинею вічного холоду, чує, «як загули кайдани під
землею» (змальовано Сибір -могилу каторжників). Автор називає винуватцем
цього лиха «неситого» царя.
Шевченко створює образ борця, у якому узагальнює риси багатьох поколінь волелюбних, самовідданих, героїчних, гідних патріотів.
Третя частина поеми починається міським пейзажем, на тлі якого муштрують солдатів.
Герой поеми потрапляє на феєрверк, на якому зустрічає земляка, що став рабом-перевертнем.
Потрапивши до царського палацу, герой сміливо вигукує: «Так от де рай!» Але цей рай не для трудівників, а для свавільних панів.
Тематика: зображення неймовірних страждань трудящих і
«райського жиТтя» • панів, показ свавілля та морального виродження
панівних класів, продажності чиновництва.
Ідея: викриття аморальності паразитизму та
вірнопідданства, заклик до людської гідності, пробудження національної
свідомості трудящих.
І. Франко назвав поему «сміливим маніфестом слова проти темного царства».