1. Відокремленими називаються члени речення, які
а) передають ставлення мовця до ним висловлюваного;
б) відносяться до одного й того слова в реченні й відповідають на одне й те саме
питання;
в) виділяються за змістом і інтонаційно.
2. Відокремлюватися можуть:
а) підмет, присудок, обставина;
б) підмет, присудок, означення;
в) додаток, означення, обставина.
3. Відокремлюються обставини,
а) виражені прислівниками у формі вищого та найвищого ступенів порівняння;
б) виражені одиничними дієприслівниками, дієприслівниковими зворотами та
іменниками із словами незважаючи на, при навявності, на випадок;
в) виражені іменниками, вжитими з прийменниками.
4. Означення, виражене дієприкметниковим зворотом, відокремлюється в реченні:
а) Скидають кайдани здавен занімілі, неволею гнічені люди. (Б.Грінченко.);
б) І пахне раннім сонцем і медком земля, легким серпанком оповита. (Д.Луценко.);
в) Ти бачиш схований у надрах світ. (М.Доленго.).
5. Відокремлюються уточнювальні додатки, виражені іменниками зі словами
а) біля, коло, між, поза, перед, проти;
б) крім, опріч, зокрема, особливо, за винятком, всупереч, на відміну, замість;
в) відповідно до, згідно з, залежно від, додатково до.
6. Відокремленим уточнювальним членом речення ускладнене речення:
а) Ген за мальвами хата виплива з далини. (П.Перебийніс.);
б) А там, на автостраді, летючі зорі фар. (Р.Лубківський.);
в) Заживу непишно, небагато на баштані в тихім курені. (М.Руденко.)